З історії школи

З архівних документів

В 2005 році Троянівська школа відмітила свій 100-літній ювілей. Має гарну і цікаву історію. В 1836 році була відкрита церковно-парафіяльна школа. Навчалося в ній 25 дітей. У 1898 році була реорганізована в 2-класне училище. Завідувач С.М.Рудніцький. В 1905 році побудовано будинок 4-річної школи, в якій навчалося 185 хлопчиків і 25 дівчаток з села Троянівка і навколишніх сіл. В 1914 році її було переведено до розряду земських училищ, де навчалось 202 хлопців  і 25 дівчат. В школі працювало 5 вчителів, було 6 десятин землі яку обробляли учні. Ф.Я.Колесник вчителював в даній школі до 1941 року.

            В роки громадянської війни знову почала свою роботу школа з вечірнім відділенням. В грудні 1923 року відкрито першу семирічку та 4-річну єврейську школу, а в 1934 році ще одну семирічну школу.

            Навчання в них припинилося в роки Великої Вітчизняної війни. Вчитель О.Ю.Синяк став партизаном.  Багато випускників школи здобули різні професії :  стало вчителями 89, лікарями- 29, інженерами – 42 та інші.

            Учні школи були відзначені високими урядовими нагородами. А.Г.Подакіній за вирощування високих врожаїв коксагизу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Гордяться троянівці своїми земляками : І.Г.Шереметом та В.С.Лихотвориком – Героями  Радянського Союзу. Багато випускників школи стали відомими людьми. Один з них О.І.Сингаєвський став генерал-лейтенантом, був членом військової ради, начальником політвідділу військово-повітряних сил Московського військового округу. Саме за його клопотанням у 1985 році було збудовано нову школу. Директором в той час працював В.Д.Марцун. В школі спостерігається ріст вчительських династій. Дорогою своїх батьків пішли і стали вчителями Ю.О.Трокоз, М.О.Трокоз, І.Ю.Трокоз, Л.М.Попелянська., Л.М.Павленко., Т.К.Іванюк., Н.А.Дідківська., І.А.Березюк.. Багато випускників школи після здобуття педагогічної освіти повернулись до рідного села і в даний час працюють вчителями в рідній школі: Т.К.Антонюк, І.Ю.Мельниченко, В.Б.Гребенюк., Г.М.Башинська., І.Г.Марцун., Оселедченко С.Ф., Бевзо Т.В., Новомлинець С.В., Сич С.С..

У 2013 – 2014 навчальному році буде 11 класів, в яких навчатиметься 142 учні. Свої знання передаватимуть дітям 20 вчителів, які мають великий досвід і віддають серце і душу молодому поколінню. З них 7 чоловік мають вищу кваліфікаційну категорію, 8 – першу кваліфікаційну категорію, 2 – другу категорію, 3 – спеціалісти. 3 вчителі мають звання “ Старший вчитель”.

Школа має значні досягнення в навчально-виховному процесі.

            Школа брала участь в районних предметних олімпіадах. За результатами олімпіад наша школа посіла 18 місце ( в минулому році – 16-е) серед загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ст.  Призерами стали : учень 8 класу Ігнатенко Назар.-3 місце з географії (Іщук В.А.).

Учні школи брали участь у всеукраїнському фізичному конкурсі “Левеня”, із  15 учасників 9 мають добрий результат, 6 - відмінний та у міжнародному математичному конкурсі “Кенгуру”, із 20    учасників 14 – відмінний результат, 6  мають добрий результат. Робота учениці 10 класу Андрусенко О. стала лауреатом у районному конкурсі “Історія міст і сіл України” під керівництвом вчителя  Білеуш В.Л. Певні досягнення учні школи мають у районних спортивних  змаганнях: 1 місце у змаганнях з воєнізованого кросу,2 місця з тенісу та шахів. 5 учнів брали участь в обласному конкурсі “Житомирщина – рідний край – земля благословенна” (50 б.) 34 учнів брали участь у всеукраїнській олімпіаді “Олімпус”. Учениця 5 класу Сиволапенко Т. отримала Диплом лауреата.25 учнів брали участь у всеукраїнській грі “Соняшник”- 2 –переможці- Щукіна Я., Омельчук В., Березовська А. – Диплом ІІІ ступеня всеукраїнського рівня. Оката Д.(3кл.), Іщук Р.(2кл) – Дипломати 6 міжнародного екологічного конкурсу “Здоров'я може бути смачним” (Іщук В.А.).  21 учень школи брали участь в міжнародному конкурсі “Колосок “, з них 1 – золотий призер і 9 срібних. Учні 8 класу Ігнатенко Н., Фещенко Б. посіли 4 загальнокомандне місце в обласному конкурсі “Космічні фантазії”.  Андрусенко   О. , учениця 10 класу, посіла 5 місце в обласному конкурсі з бісероплетіння у номінації “Квіти”. Колосовська Н.Г., керівник гуртка малювання посіла 3 місце в обласному конкурсі методичних посібників, розробивши “Програму гуртка образотворчого мистецтва”. Молочківська Т. – 6 клас, виборола 3 місце в обласному конкурсі “Кришталеві нотки”. Танцювальний колектив “Юність” неодноразово посідав призові місця на конкурсах різних рівнів.

10 учнів  школи брали участь в зовнішному незалежному оцінюванні з української мови   (обов’язково)та за вибором з таких предметів:  географії, фізики, біології, хімії,  математики. Вони справились із завданнями на достатньому і середньому рівнях.

Школа має гарно доглянуту територію, на якій з ранньої весни до пізньої осені цвітуть різнобарвні квіти, милують око зелені газони і декоративні та фруктові дерева і кущі.

Учні школи працюють на навчально-дослідних ділянках. Вирощені ними овочі та фрукти використовуються для харчування дітей.

В школі є затишна їдальня на 100 посадочних місць, кухарі радують дітей смачними обідами.

Школа має гарну спортивну базу , завдяки якій учні займаються фізкультурою та спортом і досягають значних результатів у змаганнях різних рівнів.

На базі школи працюють позашкільні та шкільні гуртки : фізкультурно-спортивний, художній ( танцювальний), стрілецький, духовий оркестр, вокального співу. Учні з великим задоволенням відвідують названі гуртки.

Щоб учням було затишно в нашій школі, в нинішньому році були залучені для потреб школи  позабюджетні кошти на суму 31610 гривень – замінили 8 вікон, 2 дверей, придбали новий посуд на харчоблок, гардини, провели ремонт водопровідних труб, зробили поточний ремонт приміщення школи, відремонтували покрівлю над спортзалом та кабінетом початкових класів та внутрішні санвузли.

 СПОГАДИ  СИНЯКА  ОЛЕКСІЯ  ІЛЛІЧА.

                        Заступника директора з навчально-виховної роботи

                                               ( 3 листопада 1955 року )

            Перед Великою Вітчизняною війною (1941-1945рр) школа була на новому творчому піднесенні. Перед війною в школі навчалося понад 600 дітей, було 19 класокомплектів. Школа була розміщена в 3 приміщеннях, 2 з яких і зараз використовуються школою, а 3-є приміщення школи зараз передано під районний піонерський клуб. Було заплановано розширити шкільне приміщення з тим, щоб зробити перехід на однозмінне навчання, створити навчальні кабінети,  робітні кімнати, де б учні могли проводити лабораторні роботи згідно навчального плану. Перед війною почалось будівництво шкільного приміщення на 5 просторих світлих класних кімнат. Планувалося відкрити в даному приміщенні бібліотеку та буфет.   Внаслідок нападу фашистської Німеччини не довелося провести розширення шкільного приміщення до кінця, так як під час війни воно було знищено.

            Перед війною наша шкільна садиба була огорожена, шкільна навчально-дослідна ділянка була  навручно обкопана канавою. З південної і північної сторони та передньої фронтової сторони основне приміщення школи було обгороджене низенькими штахетами. За школою, де зараз стоїть вулик з бджолосім’єю, був добре обладнаний скверик з доріжками, столиками та лавами. Тут учні в час підготовки до випускних та перевідних екзаменів на свіжому повітрі підготовлювалися до екзаменів.  Передня частина шкільної садиби праворуч і ліворуч, ззовні і зсередини була обгороджена дерев’яним забором. Були посаджені молоді плодові дерева ( яблуні сорту кальвіль сніговий ), але в час війни всі були знищені. Праворуч і ліворуч від приміщення школи були 2 добротні дерев’яні сараї розміром 15 х 5 метрів, які були криті бляхою. В одному з цих сараїв зберігалось паливо, а другий був відведений під шкільний склад. Крім того був один сарай для різного роду господарських речей, який був розміщений біля інтернату. Але в післявоєнний час цей сарай був перенесений на місце, на якому він стоїть і нині.

            Учительська була розміщена поруч з кабінетом директора школи. Де зараз розміщена учительська, до війни була розміщена бібліотека і піонерська кімната. Книжковий фонд шкільної бібліотеки був великий : нараховувалось до 8 тисяч примірників книг, крім журналів і брошур. Було багато дитячої і художньої літератури, по декілька примірників було творів згідно програми української і російської літератури. Це давало можливість учням швидко перечитувати всі необхідні твори, що вимагалися за програмою.

            Добре була організована робота самодіяльних гуртків. Заслуговував уваги співочий гурток, який нараховував у своєму складі до 60 учнів, працював музичний гурток в складі 30 чоловік, даний гурток складався з духового оркестру та струнного. Добре була організована робота гуртка рукоділля в кількості 20 учнів. Духові інструменти в кількості 13 штук школі передав районний піонерський палац. Школа  своїм оркестром, хором обслуговувала всі урочисті дні в районному клубі та школі, демонстраціях, мітингах, шкільних вечорах. Перед війною шкільний хор учнів взяв першість на районній шкільній олімпіаді художньої самодіяльності і був виділений в 1941 році на обласну олімпіаду художньої самодіяльності.

            Силами фізичного гуртка в школі був проведений електричний дзвінок, який працював у віддалених класах та коридорі. Добре обладнані були класні кімнати стандартними партами, стільцями, шафами. В окремих класних кімнатах, учительській, бібліотеці та кабінеті директора були бюсти Леніна, письменників. Але в основному приміщенні школи заняття відбувались в 3 зміни ( в третю зміну працювала вечірня середня школа ).

            Але дальшому мирному розвитку нашої країни, дальшому зростанню матеріального і культурного піднесення народів нашої країни перешколила війна. Як ураган ввірвалася війна в наші мирні села, мирні міста. Руїни, злидні, голод, розорення принесла з собою війна. Мільйони кращих синів і дочок нашого народу загинуло у цій війні. Німецько-фашистські загарбники в роки Великої Вітчизняної війни заподіяли нашій країні величезної матеріальної шкоди. Було зруйновано і спалено повністю або частково 1710 міст, більш як 70 тисяч сіл, 31850 промислових підприємств, розорено 98 тисяч колгоспів і 2890 МТС. Пряма шкода, завдана загарбниками Радянському Союзові, становила  679 мільярдів карбованців.

            Внаслідок війни великої матеріальної шкоди було заподіяно і нашій школі, було знищено деякі будівлі, огорожу, знищена вся цінність навчальних кабінетів, шкільні меблі та інше. Після звільнення від фашистських загарбників  даної території ( в січні 1944 року) було приділено велику увагу навчанню дітей у школі. Комуністична партія і радянський уряд приділили велику увагу не тільки на розбудову і розвиток потерпілих районів від фашистської агресії по відновленню розвитку промисловості  і сільського господарства. Поряд з відбудовою промислових підприємств – фабрик , заводів, шахт, мостів, залізниць, колгоспів, радгоспів, МТС, Комуністична партія і радянський уряд особливу увагу звернули на відновлення роботи радянської школи. На допомогу органам  народної освіти приходила громадськість міст, сіл. Населення з кипучою енергією взялося за те, щоб привести в належний вид шкільні приміщення з тим, щоб створити хоч які-небудь умови для роботи школи. Також велику роботу провела громадськість села Троянова, щоб відремонтувати рідну всім школу, в якій раніше навчалися, а тепер повинні були навчатися їх діти. Так в зимовий 1944 рік були пороблені столи, класні дошки, засклені вікна. Радісна щаслива дітвора у воєнний час з’явилась до школи. Трудною була робота вчителів, важко доводилося навчатися дітям, тому що не вистачало зошитів, ручок, пер, майже були відсутні підручники. В класних приміщеннях було холодно. Але з кожним днем енергія радянських вчителів зростала, бажання дітей до навчання збільшувалося. Вчителі разом з учнями переборювали всі труднощі на своєму шляху. Війна ще йшла, а радянський уряд багато зробив для створення навчальної бази шкіл, було відпущено мільярди карбованців на культурні потреби народів нашої країни, збільшувався випуск підручників, канцелярських приладів, відремонтовувалися шкільні приміщення, приводилися в належний вид шкільні садиби. Так, ще в роки війни появився знаменитий  житомирський рух – недільники по ремонту шкіл, що прославився на весь Радянський Союз.

            Населення села Троянів в цей період теж проявило велику любов до школи і під час недільників вносило великий вклад по ремонту школи, готували для своїх дітей світлі, теплі класні кімнати. Так в 1945-46 навчальному році навчалося в школі 701 дитина в 1-9 класах. В 1946-47 навчальному році був перший післявоєнний випуск учнів 10 класу, атестати зрілості одержали 14 учнів. Майже всі учні даного випуску поступили у вищі та середні навчальні заклади. Так з року в рік збільшувалося число учнів, які отримували атестати зрілості – путівку в життя. Коли в 1946-47 навчальному році  атестати зрілості отримали 14 учнів , то за 1954-55 навчальний рік атестат зрілості отримали 98 учнів.

            За післявоєнний рік випускники нашої школи Омельчук Олександр – закінчив Ленінградський суднобудівельний інститут, Остапенко Петро Олександрович , Гулянчук Володимир – Військово-медичну академію, Калягіна Тамара – Київський університет, Климчук, Швець – авіаінститут і багато інших.Випускники нашої школи закінчили або навчаються в багатьох інститутах та технікумах Радянського Союзу, так в медінститутах Києва, Вінниці, Дніпропетровська,Львова, політехнічних інститутаї Києва, Львова, педінститутах, гірничому інституті, інституті залізничного транспорту, сільськогосподарському інституті та технікумах міста Житомира, Львова, Бердичева, Києва і ряду інших міст. Багато випускників нашої школи закінчили військові училища або ж навчаються в них зараз.

            Вчителі нашої школи, керуючись вказівками великого Леніна про школу, виконуючи рішення Комуністичної партії та Радянського Союзу про школу, виховували учнів в комуністичному дусі, озброювали і озброюють учнів сталими і міцними знаннями основ наук, прищеплюють любов до праці шляхом запровадження політехнічного навчання. Готували і готують молоде підростаюче покоління гідними будівельниками світлого майбутнього, ім’я якому комунізм.

            За післявоєнний період сім випускників нашої школи отримали атестати зрілості з відзнакою і нагороджені срібними медалями: Климчук, який закінчив школу в 1948 році,  Калягіна Тамара – закінчила в 1950 році, Стадник, Канащук – закінчили в 1953 році, Сердега Володимир , Гітельман Аврам і Стройванс Леоніда – закінчили в 1955 році.

            З кожним роком тіснішає зв’язок школи з колгоспним виробництвом. Велику участь приймали учні школи в допомозі колгоспу у виконанні різних сільськогосподарських робіт. Так, в минулому навчальному році працювали на різних роботах в колгоспах, де за період літніх канікул виробили понад 300 трудоднів. Була створена  молодіжно-комсомольська бригада, яка працювала на будівництві гідроелектростанції. Ще більшу участь в роботі в колгоспах приймали учні в час літніх канікул в 1955 році. Особливо слід відмітити високе трудове піднесення учнів під час обривання хмелю, роботи в огородній бригаді, в зборі та силосуванні кукурудзи. Слід відмітити, що найкраще відзначилися по організації роботи в колгоспі такі класні колективи, як : 8-б клас ( класний керівник Пархомчук О.Н.), 8-а клас ( кл.керівник  Єрмакова Є.С.), 9-в клас ( кл.керівник Паламарчук Є.С.), 10-а клас ( кл.керівник Фурман Р.П.).

            Ще в час війни 1944-45рр., коли держава не могла приділити значної уваги створенню навчально-матеріальної бази школи, силами учнів та громадськості села створювалася така база. Учні проявили ініціативу у створенню шкільної бібліотеки. Збереглася художня література класиків російської та української літератури,  твори радянських письменників. За допомогою учнів був створений невеликий книжковий фонд бібліотеки художньої літератури. Цей фонд з року в рік збільшувався. В зв’язку з асигнуваннями на придбання художньої, методичної, наукової та політичної літератури книжковий фонд на даний час виражається в сумі 20960 крб. В бібліотеці школи зараз налічується 3979 примірників книг і журналів, з них наукової літератури 1151 примірник, художньої – 1525 примірників, політичної – 703 примірники та дитячої літератури 600 примірників. Але ця кількість книг не  задовольняє всезростаючих потреб учнівської молоді, не вистачає широкого вибору книг художньої літератури, які потрібні за навчальною програмою , та надто мало художньої літератури для дітей молодшого віку.

            Також в післявоєнний час були створені навчальні кабінети та забезпечена школа стандартними меблями. А в 1949 році в школі мали місце столи-козлики та лавки. Так, починаючи з 1949-50 навчального року школа повністю була забезпечена стандартними меблями ( з розрахунку 1 парта на 2 учні).

            На 1955-56 навчальний рік фонд кабінетів становить 27122 крб., з них фізико-математичний – 11480 крб,  військово-фізкультурний – 9296 крб і природничо-географічний і хімічний – 6346 крб.. Викладання уроків тепер супроводжується проведенням лабораторних робіт, спроб і демонстрацій, унаочнення уроків історії, географії, мови -  різними таблицями, схемами, картами і т.д.. Для дальшого розширення навчально-матеріальної бази школи на шкільний двір перенесено будинок,  в якому буде розміщена майстерня, де учні 1-7 класів будуть набувати навики до праці, а також буде відкрита піонерська кімната.

            В цьому навчальному році приступили до обладнання однієї класної кімнати  під лабораторію, в якій будуть проводитися лабораторні роботи з фізики та хімії.

            В післявоєнний період вчительський колектив та учні школи приділяли велику увагу озелененню школи. Під час фашистської окупації молода посадка сосни була цілком знищена. Але з ініціативи директора школи при підтримці всього педагогічного колективу було посаджено понад 10 тисяч штук сосни в 1950 році. В кінці шкільної садиби зараз росте красива молода посаджена сосна, також проведено насадження клена, ясеня, берези і інших дерев по алеях біля школи.

            В останні роки велику увагу приділяє Комуністична партія і Радянський уряд справі запровадження та здійснення політехнічного навчання в зв’язку з практикою соціалістичного будівництва та колгоспного виробництва. Для більш тісного зв’язку з колгоспним виробництвом колгосп для школи виділив певну кількість інвентаря, передав одну бджолосім’ю, а це дало можливість створенню при школі гуртка юних бджоловодів. Велику цікавість до бджільництва особливо виявили учні 8-10 класів.

            В останні роки добре організована робота на навчально-дослідній ділянці – керівник Онищенко С.С., яка прищеплює любов в учнів до праці, до вирощування високих врожаїв зернових та технічних  культур. Дві учениці –юннатки Остапенко Лариса та Пархомчук Надія були нагороджені виставковим комітетом районної сільськогосподарської виставки за вирощування високих врожаїв на навчально-дослідній ділянці дипломами І та ІІ ступенів.

            За вислугу років і бездоганну роботу в школі ряд вчителів нашої школи нагороджені Президією Верховної Ради СРСР медалями : директора школи Сердегу В.П. медаллю “За  трудову відзнаку”, викладача природознавства Онищенко С.С.,вчительку 1-4 класів Дідух Г.Ф. медалями. За добру організацію навчально-виховної роботи в школі нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР вчительку російської мови та літератури Фурман Р.П., вчительку географії 8-10 класів Паламарчук Л.С. та вчительку історії, географії 5-7 класів Данилову М.Ф..

            З року в рік зростала успішність учнів.  Коло за 1952 – 53 навчальний рік успішність по школі була 91%, то в 1953-54 навчальному році становила 92%, а в 1954-55 н.році – 95,7%. Збільшилась кількість класів з повною успішністю. Так, 1954-55 н.р  повної успішності домоглися 6 класів школи: 7а, 7б, 9а, 9б,10а,10в класи. Також збільшилося число вчителів, які домагаються з року в рік повної успішності учнів. До таких слід віднести : директора школи Сердегу В.П., вчительку історії Паламарчук Л.С., природознавства Онищенко С.С., географії Іванюк О.Г., хімії Малявка В.Д..

             В минулому, 1954-55 навчальному році закінчили школу на “відмінно” і були нагороджені похвальними Грамотами Любарець Павліна (4клас), Перегуда Олена (6клас), Остапенко Лариса (7клас), Ноженко Валентина, Квятківська  і Фещенко (8клас).  Учні Сердега Володимир, Гітельман Аврамта Стройванс Леонора отримали атестат зрілості особливого зразка і нагороджені срібними медалями.

            Готуючись до відзначення 38 роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції, а також 50-річчя з дня заснування школи, учительський колектив нашої школи посилив навчально-виховну роботу з учнями, посилив боротьбу за зміцнення трудової дисципліни серед учнів школи. Учнівські колективи посилили боротьбу за 100-% відвідування школи та добрий санітарний стан своїх класних кімнат. Налагоджено чергування класів, особливо у 2-й зміні.

            В радянській країні здійснено загальне обов’язкове 7-річне навчання і здійснюється перехід до загального 10-річного навчання. Перед радянським вчительством стоїть величезне завдання в справі комуністичного виховання підростаючого покоління, щоб виховати їх сміливими, здібними перемагати всякі труднощі і не боятися їх. Велике завдання поставлено партією та урядом у справі політехнічного навчання. Під проводом Комуністичної партії вчителі нашої школи як і всі вчителі нашої Батьківщини, справляться з почесним завданням виховання молодих будівників комунізму. Вчителі нашої школи ще більше посилять навчально-виховну роботу в школі, будуть боротися за те, щоб домогтися повної успішності учнів, щоб звести до мінімуму другорічниство і озброїти учнів сталими і міцними знаннями з основ наук і прищеплювати їм любов до праці.

                        3 листопада 1955 року                  підпис

 

СПОГАДИ  ПРО ТРОЯНІВСЬКУ ШКОЛУ

ВЧИТЕЛЬКИ  БІОЛОГІЇ  АНТОНЮК П.Л.

            Почала свою педагогічну роботу за направленням 1 вересня 1962 року в Троянівській середній школі № 1. Директором школи працював Сердега Віктор Прокопович, заступником по навчально-виховній роботі Малявко Павло Дмитрович          ( вчитель хімії ). В той час в селі функціонувала середня школа № 2, директор – Тинний Хрисан Павлович, заступник директора – Дехтяренко Анатолій Харитонович.

                        Вчителі  середньої школи № 1 :

 вчителі української мови та літератури – Падалко Олександр Данилович, Горецька Костянтина Йосипівна, Стецюк Іван Васильович, пізніше – Світлична Валентина Іванівна; вчителі математики – Трокоз Юрій Олександрович, Фещенко Михайло Олександрович, Пархомчук Олександр Михайлович; вчителі російської мови та літератури – Фурман Раїса Петрівна, Гайдай Марія Максимівна, пізніше – Радько Світлана Юліанівна, Лапінська Лідія Рафаїлівна, вчителька французької мови – Павлюк Валентина Іванівна, німецької мови – Тимошик Павло Кіндратович, історії – Паламарчук Лізавета Сергіївна, Трокоз Олександр Якович; географії – Іванюк Олена Григорівна; біології – Стелюта Любов Романівна, Онищенко Софія Сергіївна; фізики – Кравець Володимир Іванович, Оселедько Іван Федосійович, пізніше – Варич Вячеслав ;  вчитель військової підготовки та трудового навчання – Свінціцький Анатолій Олександрович; фізкультури – Потемківська Юзефа Геронівна; вихователі інтернату – Іванюк Костянтин Михайлович, Данілова Марія Федорівна; бібліотекар – Бондарчук Микола Кирилович, пізніше – Майзус Віра Григорівна; лаборант – Охрімчук Леонід, пізніше – Попова Ніна Петрівна; вчителі початкових класів – Дехтяренко Галина Іванівна, Хатянова Любов Миколаївна, Дідух Ганна Федорівна, Лошакова Броніслава Абрамівна. Після виходу на пенсію Дідух Г.Ф. класоводом працювала Гітельман Софія Романівна ( до цього викладала уроки російської мови в 5 – 7 класах та фізкультури – поділ з дівчатами).

Слід сказати, що вчителька історії Паламарчук Л.С. із гуртківцями, що звались “Червоні слідопити” вела велику пошукову роботу, вони вели переписку з рідними Героїв Радянського Союзу  Сергія Федоровича Макеєва ( м. Москва ) та Афанасія Тихоновича Шурупова ( Орловська область, Шабликінський район, село Сомово), були організовані зустрічі з матір’ю та Сестрою Шурупова А.Т.. Розвідали прізвища воїнів, що похоронені в братській могилі на території школи, велась переписка з рідними, було зустрічі, матеріали зберігались в кімнаті бойової слави на стендах, в альбомах. Після виходу на пенсію Паламарчук Л.С. цю роботу продовжувала з учнями вчителька історії Ковальчук Марія Петрівна ( призначена з 1.09.1963 р.). Вона також вела гурток народної вишивки. Її роботи стали окрасою інтер’ру школи – кабінетів методичного, української мови та літератури, коридорів.

Після виходу на пенсію Сердеги В.П. директором школи працювали : Прилипко Вільямс Андрійович ( до того був вчителем математики),Заїчек Петро Григорович, Козицький Григорій Іванович.  З 1980р  по 1990 р  директор школи – Марцун  Володимир Дмитрович.

Вже працювали : Кочубейник Віктор Миколайович – вчитель музики, Давидюк Микола Володимирович – вчитель біології та хімії, Пруднікова Ольга Максимівна – вчителька математики. Заступником директора з навчально-виховної роботи працювала я  (Антонюк Поліна Лук’янівна), організатором – Трокоз Ю.О., військовим керівником – Антонюк Анатолій Андрійович,  вчителем української мови і літератури Білеуш Валентина Леонідівна, вчителем російської мови і літератури Грушецька Ірина Григорівна, вчителем української мови Шатило Надія Остапівна, вчителем іноземної мови ( німецька ) та української мови  Павленко Галина Петрівна, Бориславська Ніна Фадіївна – класовод, Антонів Ганна Григорівна – вчителька хімії.

В 1985 році побудовано і здано в експлуатацію нову , нині існуючу, типову школу на 624 учні, 100 посадочних місць у їдальні.  Злились два педагогічні та учнівські колективи. Вчителями призначені : Гребенюк Валентина Борисівна – вчитель хімії та біології, Бабій Василь Дмитрович – вчитель фізкультури, Кіснер Ірина Миколаївна – вчитель фізики, Трокоз Майя Олександрівна – вчитель української мови і літератури, Дідківська Наталія Анатоліївна – вчитель математики, Іванюк Тамара Костянтинівна – вчитель історії, Кравчук Олена Вікторівна, Чавлюк Олена Петрівна, пізніше – Живагін Ігор Федорович та Летошко Ігор Анатолійович – вчителі російської мови;  Гасин Василь Іванович, Січкар Світлана Федосіївна, Трокоз Ірина Юріївна- класоводи; Гогенко Юрій петрович – вчителем фізики та математики, Гогенко Лариса Іванівна – вихователем ГПД, Глібко Надія Миколаївна, Потемківська Юзефа Геронівна , Зав’язун Надія Арсентіївна, Шкорупінська Оксана Миколаївна, Глібко Ірина Леонідівна- вихователі ГПД, потім Глібко І.Л. – класовод. Бесараб Людмила Володимирівна, Савенець Людмила Костянтинівна, Писаревська Любов Володимирівна – класоводи, Савицький Святослав Павлович – вчитель географії, з 1990 року вчителька географії – Максимчук Валентина Андріївна, Антонюк Костянтин Аркадійович – вчитель трудового навчання та біології, Оселедченко Світлана Федорівна – вчитель французької мови, бібліотекар – Гюбнер Валентина Сергіївна.

З 1990 року по 2001 р. школу очолювала Павленко Галина Петрівна, заступник із виховної роботи – Іванюк Тамара Костянтинівна , Організатор – Оселедченко Світлана Федорівна. Призначено Вчителем фізики Башинську Галину Миколаївну.

З 1 вересня 2001 року – директор школи Дідківська Наталія Анатоліївна. Заступник з навчально-виховної роботи – Гребенюк Валентина Борисівна. Призначено вчителя англійської мови Семенюк Наталію Дмитрівну.

З 1 березня 2006 року  директор школи – Гребенюк Валентина Борисівна. Заступник з навчально-виховної роботи – Білеуш Валентина Леонідівна. З 1 вересня 2006 року  Башинська Галина Миколаївна – заступник директора з виховної роботи. 

            .

СПОГАДИ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ  СЕРДЕГИ  ВІКТОРА  ПРОКОПОВИЧА

            “ Деякі замітки до історії Троянівської середньої школи”.

            Будинок побудований в 1905  році земством. Спочатку це була церковно-приходська школа, потім стала двокласна школа. До 4-х груп добавилось два класи, 5-й і 6-й класи.

            Біля школи було посаджено дерева – акації, берези, сосни, а березова алея, яка розмістилась від будинку школи до криниці, розміщеної на заході садиби, висаджена в 1913 році, коли завідуючим школи був Колесник. Вся садиба школи займала площу 5 га.

            Після революції 1917 року була створена початкова, а 30-х років – 7-річна школа. Перед війною 1941-45 рр. В школі було 4 випуски середньої школи.

            Почалась Велика Вітчизняна війна з німецькими захватчиками.

            Я, Сердега Віктор Прокопович, прийняв школу на посаді директора 20 червня 1946 року. До мене були директорами Прищепа, Онищенко С.С., Лобовий В.І..

            В 1946 році школу ще повністю не відремонтували, не обладнали. Вікна частково були забиті бляхою, не вистачало парт і інших меблів. Школа ще не була повністю середньою, учні закінчили 9 клас.

            Заняття в школі в 1946-47 навчальний рік проводилися в 3 зміни : 1-а і 2-га зміни були учні денної школи, а у вечірній час проводилося навчання молоді ( вечірня школа).

            Заняття ввечері проводились при таких лампах, які зроблені з гільз снарядів, заправлених гасом.

            Учнів було багато, майже в усіх класах були паралельні, а в 8-10 класах було і по 4 класи. Всього в денній школі нараховувалось до 800 учнів.

            Кадрами школа не була повністю забезпечена. Вчителі мали велику нагрузку.

            В 1947 році був перший повоєнний випуск 10 класу. Всього було 14 випускників.  В цьому випуску був майбутній вчитель математики Трокоз Юрій Олександрович.

            При сприянні сільської ради, районного відділу освіти  ( зав. Трокоз Олександр Якович) почали ремонтувати школу, виготовляти парти, столи  і інші меблі. Цьому сприяли голова правління деревообробного заводу Фурман, директор промкомбінату Остапенко та інші.

            І ось через деякий час постало завдання ввести в школі трудове навчання, обладнати майстерню по дереву і металу.

            Приміщення тісне. Обладнували з трудом фізичний і хімічний кабінет.

            Виникло завдання побудувати приміщення під майстерні. Частину грошей виділила сільська рада, частину – райвно, із шкільного будинку ( хати ) добавлено шкільного лісу. Побудовано будинок, в якому розмістили майстерню по дереву і металу. Почали обладнувати ці майстерні. Закуплені деревообробні верстати, станки по дереву і металу, відповідні інструменти. Велику роботу в обладнанні і налагодженні майстерні провів вчитель, військовий керівник школи Свінціцький Анатолій Олександрович.

            Заняття в майстернях   проводилися з хлопчиками, а дівчата в цей час займалися домоводством.

            На протязі 50-их років було запроваджене загальне обов’язкове 7-ирічне навчання (7 класів) з видачею свідоцтв. Педколектив і дирекція школи багато прикладали сил, щоб виконати цей Закон. Класні керівники, дирекція школи ( директор Сердега В.П. і завуч Синяк О.І.) відвідували учнів на дому , вели роз’яснювальну роботу. В той час було багато вдів, чоловіки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945рр) з німецькими загарбниками. Діти не мали в що одягнутися, взутися. В школі створювався фонд всеобучу. Кошти в нього поступали різними способами, а саме : від навчально-дослідних ділянок, підсобного господарства та ін.. Дітям закупляли взуття та одяг. Батьківський комітет розподіляв цю допомогу по заявах батьків. Всі діти від 1 до 7 класу включно відвідували школу. Закон про загальне обов’язкове навчання за 7 класів, а пізніше за 8 класів завжди виконувався на протязі з 1946р. по 1975 рік і пізніше.

            Також в ці роки в школу своєчасно завозилося паливо як для школи так і для вчителів, проводився поточний ремонт приміщень школи. Вся підготовка до нового навчального року проводилася своєчасно.

            В шестидесятих (1961 – 68) роках був прийнятий закон про запровадження в школі виробничого навчання в 9-10 і в 9-11 класах середньої школи. Троянівська середня школа виступила ініціатором цієї справи. Була надрукована стаття в газеті “Радянська Житомирщина” про почин троянівців. Школа брала в колгоспі землю під цукрові буряки і інші культури, обробляли і збирали урожай. Урожай передавався колгоспу а школі нараховували трудодні і плату, яку передавали в фонд всеобучу. Частина плати йшла на преміювання учнів.

            В школі введено було посаду заступника директора школи по виробничому навчанню. Багато років цю посаду займала вчителька біології Стелюта Любов Романівна, яка з любов’ю виконувала свої обов’язки, сумлінно працювала з учнями в колгоспі. В цій роботі приймали участь і інші вчителі.

            В п’ятидесятих роках постало перед школою завдання перевести школу з двозмінного навчання на однозмінне. Для цього було біля школи побудовано додаткове цегляне приміщення на 3 класні кімнати. В цьому приміщенні розмістили 2 класні кімнати і хімічну лабораторію. В будівництві допомагали районний відділ освіти і сільська рада. Але повністю перевести школу на однозмінне навчання ще не вдалося.

            При ліквідації Троянівського району 1957 року школі було передано приміщення  міліції і пошти. Ці 2 приміщення відремонтовано школою ( директор Сердега В.П.) і зроблено 4 класні кімнати. Після цього більшість класів була переведена на однозмінне навчання.

            Школа проводила навчання в поганих умовах : класні кімнати були тісні, малоосвітлені. Не було де розмістити навчальні кабінети. Більш-менш було обладнано 2 кабінети : фізичний і хімічний.

            Директор школи неодноразово ставив питання на колгоспних зборах про будівництво нової школи в селі Троянів, але правління відмовлялося будувати із-за відсутності коштів.

            Лише в 1985 році розпочались заняття в новій школі. Старій школі в 1985 році виповнилося 80 років.

            На протязі всіх років післявоєнного періоду при школі запроваджено було навчально-дослідні ділянки. Відводилась для цього земля, запроваджувалась сівозміна. Восени на дні урожаю підводились підсумки роботи. Довгі роки керувала цією роботою вчителька біології Онищенко Софія Сергіївна.

            На протязі 1946 – 1975 років в школі проводилась робота з батьками учнів. Класні керівники відвідували учнів на дому 1-2 рази на рік кожного учня. Проводились 1 раз в місяць класні батьківські збори, а 1 раз на чверть загальношкільні батьківські збори, на яких з доповіддю виступав директор школи. На зборах батьків вибирався загальношкільний батьківський комітет. Робота його планувалася, проводилися засідання, які оформлялися протоколом. На засідання батьківського комітету розглядалися різні питання, слухались звіти батьків про навчання і виховання їх дітей, виділяли допомогу малозабезпеченим сім’ям та інші питання. Це добре сприяло в навчанні і вихованні учнів.

            Десь в шестидесятих роках постало питання про налагодження харчування учнів.  В школі було добудовано приміщення під їдальню-буфет. В цій кімнаті харчувалися учні 5-10 класів. Готові страви завозилися з сільського закладу громадського харчування і роздавалось учням за плату. Це був роздатковий пункт. Учні 1-4 класів, які навчалися в центрі села ( два класи в бувшій пошті а два в бувшій міліції) харчувались в столові  “Чайної”. Вчителі приводили дітей туди на великій перерві і проводилось харчування.

            В кінці шестидесятих років і в семидесятих роках в школі була запроваджена тракторна справа. По ініціативі голови колгоспу “Світанок” А.П.Добринського на шкільній садибі було побудовано приміщення,  в якому розмістився тракторний клас і гараж.Колгосп виділив 2 трактори Т-40. Обладнали тракторний клас частинами тракторів,  двигуном трактора в розрізі та іншим. Хлопці і дівчата 9-10 класів вивчали тракторну справу під керівництвом вчителів фізики і виробничого навчання. Проводилась практична їзда на шкільному стадіоні. В кінці навчання в 10 класі проводились екзамени по тракторній справі. На випускному вечорі  разом з атестатом зрілості видавалось свідоцтво про присвоєння звання тракториста. Частина випускників, які досягли 18 років, ішли працювати в колгосп трактористами. Пізніше в районі були організовані кущові навчально-виробничі цехи, в яких хлопці вивчали справи шоферів, трактористів, а дівчата набували інших спеціальностей. Троянівські учні 9-10 класів їздили до села Сінгурі, де проводились навчання.

            В семидесятих роках постало питання про переведення навчання на кабінетну систему навчання. Це завдання було трудним  для педколективу і дирекції школи. В школі на цей час були посередньо обладнані фізичні і хімічні кабінети. Приміщень для обладнання інших кабінетів не було. Знайшли вихід в такий спосіб : розподілили класні кімнати під навчальні кабінети. Силами вчителів виготовили фанерні шафи, в яких розміщували навчальні посібники, на стінах розміщували портрети і інші навчальні посібники. Щоб проводити уроки з даного предмету в цих класах було дуже трудно. Трудно було скласти розклад уроків. При переходах учнів марнувався час, учні не могли використати перерву для своїх потреб. Трудно було зберегти меблі та інше. Але в цілому школа була, хоч формально, 5-10 класи переведені на навчання за кабінетною системою. Кабінети не відповідали своєму призначенню. Так  йшла робота по переведенню навчання за кабінетною системою в старій школі, в якій було всього 4 кімнати, що відповідали своєю площею, а решта добудовані і перебудовані були малі, освітлення погане, учні втрачали зір. Аж у 1985 році побудована нова школа.

            Робота інтернату при школі.

            При школі з п’ятидесятих років працював інтернат (гуртожиток). В шкільному інтернаті проживали учні із сусідніх сіл – Гай, Рудня-Городище, Соснівка, Залізняк, Головенка, Вишневе, Ставецьке, Озерянка. На початку проживали учні із Кодні, там не було ще середньої школи.  Навчально-виховну роботу проводили вихователі. Найбільш працювали на цій посаді Данілова Марія Федорівна, Комісарчук Ганна Миколаївна та інші. Учні в інтернаті були забезпечені твердим і м’яким інвентарем. Проводилося  триразове харчування учнів. В штатах був повар, прибиральниця. Завідував інтернатом директор школи з невеликою доплатою. Після ліквідації району в 1957 році було розширене приміщення за рахунок будинків, переданих школі – будинок бувшої міліції і бувшої пошти, квартири секретаря райкому партії. Витрати на утримання інтернату виділяла держава. Учні в інтернаті проживали безкоштовно. Учні також приймали участь  в самообслуговуванні під керівництвом вихователів.

            В шестидесятих роках в школі був створений гурток по вивченню  подвигів воїнів, які похоронені в братських могилах в селі Троянів. Встановлення воїнів жителів села Троянів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-45рр.. Встановлено зв’язок з рідними героя Радянського Союзу Шурупова А.Т., який похоронений на цвинтарі,  з рідними героя Радянського Союзу Макеєва С.Ф., з рідними інших воїнів, які похоронені в братських могилах села Троянів. Цією пошуковою роботою займались учні під керівництвом вчительки історії Паламарчук Єлизавети Сергіївни. Вона і сама багато приклала сил в цьому  питанні. Вчителі використовували в навчально-виховній роботі зібраний матеріал. Крім цього, в школі було виготовлено стенди, зібрали фото воїнів-жителів села Троянів, фото героїв Радянського Союзу ШуруповаА.Т., Макеєва С.Ф.,Головачова О.О.( командував стрілково-танковою бригадою)- загинули при звільненні Троянова від фашистських загарбників. У  Великій Вітчизняній війні загинув при звільненні Білорусії наш земляк, бувший учень  Троянівської середньої школи , Герой Радянського Союзу Шеремет Іван Григорович. Частим гостем в школі була мати Івана Григоровича  Шеремет Надія Сидорівна.

 Пізніше при Будинку культури були відведені кімнати і створено музей ветеранів війни і праці, потім в Троянові побудовано пам’ятник воїнам з запалюванням вогню пам’яті, а також стелла, де написано  прізвища та ініціали всіх жителів села Троянів,які загинули у Великій Вітчизняній війні. Цей пам’ятник розмістили на горі за Будинком культури, над річкою Гнилоп’ять. Під цією горою були входи двох печер.Крім пам’ятника воїнам, який побудовано на цвинтарі, там же і пам’ятники героїв Шурупова А.Т. і Макеєва С.Ф.. Ще один новий пам’ятник побудовано  біля сільської адміністрації. Два пам’ятники – один на території старої школи , другий – на території лікарні .